Тракторист
Тріпоче вітер сиву гриву пилу,
Сталевий кінь копитить понад лісом,
І юний тракторист бронзоволиций,
Як вершник, злився з тракторовим тілом.
В кабіну ллється золотаве листя,
Снується срібно павутиння біле.
Ген через поле зайченя побігло,
А ген майнула червона лиса.
Всі кольори і звуки дивосвіту
Довкола розкриваються, мов квіти,
Ряхтять у синій вересневій млі.
І серце юнакове зацвітає,
І трепетно, мов зерня, приростає
До теплої, пахучої ріллі.
Василь Гей
