Тракторист

 Борозни рвуться

З-під ніг,

             з-під плугів –

Борозни,

Борозни,

Борозни,

Борозни круто

Зійшлись межи брів

І хлюпнули в обличчя Бронзою.

А вітер гуде,

І розтріпує чуб,

І чубом

            черкає

                     місяця,

І місячні борозни

Синьо течуть

По небу,

            по степу,

                        по вічності.

У борознах - трактор.

І хмар трактори.

Велична соната

Місячна.

Підпалена серцем,

Думка горить,

В міжбрів’ї

Тривожно світиться.

- Гей, коню ж мій,

Коню,

Мій болю, Ори На хліб,

На сонату 

               місячну. –

По небу,

По степу

Пливуть трактори.

По небу,

По степу,

По вічності.

Микола Луків

• Попередня
• Наступна