До цеглини – цеглина…

До цеглини – цеглина…

Крокви, варцаби та балки…

Ось і дах наче бриль,

А над ним яворове гілля.

Віддзвеніли сокири,

Відспівали завзято рубанки, -

Дім стоїть мов картинка

І зір звеселя.

Час, напевно, й спочити…

Погода на славу!

На причілку, у затінку,

Ставлять столи.

Неквапливі майстри

Посідали на лаву,

І в долонях їх м’яко

Димки зацвіли.

Палять «Приму»,

Примружують солодко очі,

Не скупі на слова,

До похвал неохочі, -

Палять, мирно гуторять,

І голови сиві,

І натруджені руки,

Мозольні і сильні,

На тлі чистого неба

Й розквітлої вишні

Тихе світло промінять,

Спокійні й величні.

 Микола Луків

• Попередня
• Наступна