Зимушка-зима
В небі хмара пролітала
Білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг,
Називають його...
(Сніг)
Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я припадаю вам до ніг
І називаюсь просто...
(Сніг)
І зелена, і пахуча,
І пухнаста, і колюча
Посеред кімнати стала,
Нас зі святом привітала.
(Ялинка)
У зимову веселу пору
Ми кращі друзі дітвори.
Вивозять діти нас на гору,
А ми веземо їх згори.
(Санчата)
Г. Зралко
Прийшла до нас бабуся
У білому кожусі,
Поля причепурила –
Пухнастим снігом вкрила.
Відгадайте, хто вона,
Ця бабуся чепурна?
(Зима)
Як цей білий цукор зветься,
Що взимку із хмар трясеться?
(Сніг)
Скатертина біла
Світ увесь накрила.
(Сніг)
У зимній студний час
Люблять всі малята нас.
З гірки ми рушаєм в путь,
А на гірку нас везуть.
(Санки)
Ніжна зірка, сніжно-біла
На рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води.
(Сніжинка)
Що тут сталося за нічку?
Де була раніше річка,
Від санчаток видно слід,
Все скував довкола...
(Лід)
Влітку і взимку вбрання одне.
Та кличуть дітки завжди мене,
Щоб я на свято до них прийшла,
Іграшок багато їм принесла.
(Ялинка)
- Дві дощечки, дві сестрички несуть мене з гори.
- Дерев'яні коні по снігу йдуть, а в сніг не провалюються.
- Білий, як пір'їна, холодний, як крижина.
- Біле покривало землю обійняло.
- Скатертина біла землю всю накрила.
- Народився восени, навесні вмираю.
- Узимку своїм теплом землю зігріваю.
- Шкребу, шкребу – не вишкребу, мету, мету – не вимету.
- Пора прийде – він сам піде.
- Надворі цукром бувало, а приніс в хату – розтало.
- Узимку під ногами лежить, а влітку його не знайдеш.
- Яка вода на воді плаває?
- У воді родиться і води боїться.
- Без рук, без ніг, без молотка скує міста.
- Який майстер узимку через річку міст збудував?
- Зроду рук своїх не має – візерунки виливає.
- Без пензля та олівця хто малює без кінця?
- Що за гість прийшов і тепло з’їв?
