Слава людині
Слався, людино, коли по землі
Йдеш ти як ратай, сіяч, будівничий.
Слався, коли і крізь муки й жалі
Праця тебе огріває і кличе.
Слався, коли з-під крила самоти
Вітру і сонцю назустріч виходиш,
З друзями разом майструєш мости,
Разом з братами над світом їх зводиш.
Слався, коли в понадхмарні краї
Мужньо човном блискавичним сягаєш,
Слався, коли у великій сім’ї
Пісню свою по новому співаєш.
Слався, людино, що оком ясним
Завтрашнє бачиш, як щастя видиме,
Вір мені, брате; і в грудні твоїм
Серце твоє первомаєм цвістиме.
Максим Рильський
