На рештуванні
Яка це радість – укладати цеглу,
Чуть, як з-під рук будинок вироста!
Цілує вітер мою руку шерхлу,
Цілує сонце молоді уста…
Стою над містом я – на рештуванні –
Стружу, клепаю, зводжу дім – творю!
Стрічаю першим сонце на світанні,
Засвічую в віках свою зорю…
Так, зорі ми, а не метеорити,
Що згаснуть десь у небі голубім…
Яке нам щастя випало – творити
Із казки дійсність – сучасний дім!
Іван Нехода
