Аби не згубити й краплини
Аби не згубити й краплини
Від того, що він переносив
З сучасника нашого в вічність.
А сивий казах-натура,
Мальований ще Шевченком,
Мальований у дитинстві
Зацькованим жебрачком,
Сидів, як господар мудрий
Найбільшого в світі краю.
Дивився у прищур ока
На ним намальований простір:
Чи все на отій картині,
Чи все він зробив як треба
У довгім, тяжкім натхненні,
Бо швидко її доведеться
У спадок онукам лишати.
Платон Воронько
