З Новим роком
Новий рік
Спускалися легесенько
Саночки з гори,
Спинилися тихесенько
У нашому дворі.
Подорожніх, ще й не простих
Вітер обійма,
Звітала до нас гостя –
Снігова зима.
А із нею Рік Новенький,
З торбою утіх:
“Дай вам, Боже, щасливенько!”
По сніжку
Прийшла Баба Зима із Совою:
Та прийшла не сама –
Привела з собою
Дідуся з бородою.
Довгою, пухнастою,
Білою, сріблястою.
Дідуся Морозом звати,
З ним малі морозенята
По сніжку гуляють,
Діток забавляють.
Г. Демченко.
Дід Мороз несе мішок
Дід Мороз несе мішок
В нього теплий кожушок.
Ой ти, діду-дідусю,
Зігрій нашу Ганнусю.
Розв’яжи мерщій мішок,
Дай Ганнусі кожушок,
Надінь валянки на ніжки,
Хай вона пограє в сніжки.
Ліпим бабу снігову
На засніженім ставу
Між очеретами
Ліпим бабу снігову –
Хай гуляє з нами.
Надіваем капелюх
З пір’ям гусаковим,
Розфарбовуєм кожух
Квасом буряковим.
Ніс ладнаєм з буряка –
Ось вона у нас яка!
У руках – стара мітла,
Із вуглинок очі,
Тільки ніг, щоб не втекла,
Їй ліпить не хочем.
Т. Коломієць.
Баба снігова
Стоїть баба снігова,
Була в баби голова,
Очі в неї – дві вуглини,
Ніс у баби із морквини,
Гріє руки під полою,
І ляка зайців мітлою,
Щоб вухаті не ходили,
Носа в неї не від’їли.
К. Михеїв
Мороз
Причепився Морозенко
Та й щипає помаленьку:
Ручки, ніжки вже щемлять,
Щічки з холоду горять.
Та ще носик чих та чих!
Бо замерз він більше всіх.
Відчепися ж ти, Морозе,
Бо течуть вже в мене сльози.
З Новим роком!
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров”ю,
В мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!
Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.
П. Воронько
Сніг пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому жаль ступати, -
Білий, чистий сніг.
Г.Бойко
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий,
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ганку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
- Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
М.Познанська
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
І.Франко
Дей поділись заметілі
Із морозами й вітрами,
Лиш тумани сніжно-білі
Ходять-бродять вечорами.
Понад лугом, понад ланом,
Біля тину, біля хати...
А ялинка за туманом –
Як ведмедик волохатий.
Ніби вибігла із гаю
Й зупинилась на узгір”ї –
І чекає-виглядає,
Чи не йдуть за нею звірі.
П.Сігнаївський
За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.
Н.Забіла
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
О.Олесь
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!
Л.Глібов
Ножки,
Побежала бы она
По дорожке.
Заплясала бы она
Вместе с нами,
Застучала бы она
Каблучками.
Закружились бы на елочке
Игрушки -
Разноцветные фонарики,
Хлопушки.
Завертелись бы на елочке
Флаги
Из пунцовой и серебряной
Бумаги.
Засмеялись бы на елочке
Матрешки
И захлопали б от радости
В ладошки.
Потому что нынче ночью
У ворот
Постучался развеселый
Новый год!
Новый, новый,
Молодой,
С золотою бородой!
Зелененькая челочка,
Смолистая,
Здоровая,
Полутораметровая.
Произошло событие
В один из зимних дней:
Лесник решил срубить ее! -
Так показалось ей.
Она была замечена,
Была окружена...
И только поздним вечером
Пришла в себя она.
Какое чувство странное!
Исчез куда-то страх...
Фонарики стеклянные
Горят в ее ветвях.
Сверкают украшения -
Какой нарядный вид!
При этом, без сомнения,
Она в лесу стоит.
Не срубленная! Целая!
Красива и крепка!..
Кто спас, кто разодел ее?
Сынишка лесника!
Сергей Михалков
Встречали звери Новый год.
Водили звери хоровод.
Вокруг зеленой елки.
Плясал и Крот,
И Бегемот,
И даже - злые Волки!
Пустился в пляс и Дикобраз -
Колючие иголки,
И все - дрожать,
И все - визжать,
И все - бежать от елки!
Гляди-ка: Уж -
Хоть сам хорош! -
И тот дрожит от страха!..
-Зато меня уж не проймешь! -
Сказала Че-ре-па-ха!
-Мы спляшем
Шагом
Черепашьим,
Но всех,
Пожалуй,
Перепляшем!
Стояла ёлка на горе,
А возле этой ёлки
Бродили злые волки.
Вот как-то раз
Ночной порой,
Когда в лесу так тихо,
Встречают волка под горой
Зайчата и зайчиха.
Кому охота в Новый год
Попасться в лапы волку!
Зайчата бросились вперёд
И прыгнули на ёлку.
Они прижали ушки,
Повисли, как игрушки.
Десять маленьких зайчат
Висят на ёлке и молчат -
Обманули волка.
Дело было в январе -
Подумал он, что на горе
Украшенная ёлка.
