День матери

* * *

Є у мене найкраща матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько. 

Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Р. Завадович.

* * *

Про що виспівує струмок?
- Про літо золоте.
Про що співає колосок?
- Про те, як він росте.
Про що виспівує земля?
- Про неба синяву.
Про що співаєм ти і я?
- Про маму дорогу!

Солов’їна пісня

Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Здібніє, здібніє земля назавжди.
Одна Батьківщина і більш не буває.
Місця, де родився, назавжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

М. Бакая.

* * *

Ти була мені, наче мати.
Ти служила мені, як могла, -
Кожна кроквочка, кожна лата
Не жаліла для нас тепла.

В. Симоненко.

* * *

Поклін тобі, кохана ненько,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало б в любім зрирі,
Щоб тільки ми були щасливі.
Дарунків, золота не маєм,
Щоб до ніг тобі зложити.
Однак всі разом присягаєм,
Що доки тільки будем жити.
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько!

Зорі

Мамо, люба, глянь як сяють
Ясні зорі золоті!
Кажуть люди: то не зорі,
Сяють душі то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив, -
Бог послав того на небо
Ясно зіркою сіять …
Правда, мамо? – то все душі,
А не зорі там горять!
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла
І робить не вміла зла.

Б. Грінченко.

• Наступна