Чарівні фарби осені
Осінь.
Ось я за сосною;
Ось і листя в’яне ...
Осінь я ... За мною
Йдуть густі тумани.
Осінь я. Осоння
Листям засипаю.
Осінь ... Трави сонні
Долу начинаю.
Ранками імлиста,
Вдень – як позолота.
Обриваю листя –
Це – моя робота.
А. М’ястківського
Жовтень.
Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потопом
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта ...
Н. Приходько
Хитрий лис фарбує ліс.
Хитрий лис не верховині
Носить фарби у майстрині
Лис, покуль зима настане,
Ліс фарбує у багряне.
На дива дивитись скорі
Звірі збіглися у дворі:
- Лис фарбує ліс! – Дивиться!
Не торка ялиць одних:
Хитрий він, тому й боїться
Поколотися об них.
Осінь.
Листячко дубове, листячко кленове
Жовкне і спадає тихо із гілок.
Вітер позіхає, в купу їх згортає
Попід білу хату та на моріжок.
Айстри похилились, ніби потомились,
Сонечка немає. – Спатоньки пора!
А красольки в’ялі до землі припали,
Наче під листочком вогник догора.
К. Перелісна
Золота осінь.
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро – золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє, чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золота
Тихо – ніжно ходить.
К. Перелісна
Осінь.
Ніби притомилось сонечко привітне:
У траві пожовклій
Молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій
Пропливає осінь на хмарині сірій.
