Зайчикові іменини (середня група)

Категорія: Розвиток мовлення Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2007 Автор: Юлия

Програмовий зміст: удосконалювати в дітей практичні навички українського мовлення; вправляти в чіткий вимові приголосних звуків [з], [б], [ц], [в], [д], [ж], [к], [ч] у різних позиціях у слові; збагачувати активний словник словами-назвами диких тварин та їхніх дитинчат; вчити утворювати іменники-назви тварин-малят за допомогою суфікса «…ен...»; називати осіб у різних відмінках; стимулювати вживання повних речень; розвивати вміння відповідати на запитання. Виховувати етичні та гуманні почуття.

 

Обладнання: дидактичні ігри „Відгадай, хто де живе” (зображення куточка лісу), „Хто в кого?”, маски або наголівнички лісових звірят, розрізні картинки із зображенням овочів та фруктів із дидактичної гри „Хто що їсть”.

 
 

Підготовча робота: проведення серії бесід за книжкою О. Корнева „Розповіді про звірів”, розглядання та обговорення комплекту картин „Дошкільнятам про природу”, проведення дидактичних ігор „Про кого так можна сказати?”, „Парні картинки”, „Хто в нього мама?”.

 
 

 Хід заняття

 
 

Вихователь.Діти, сьогодні ми з вами...(Чути пісеньку Зайчика).

 

Зайчик. Нарешті я дійшов! Як вас багато! Маю вам щось розповісти.

 

Вихователь. Хто це завітав до нас? Знаєте, а мені не дуже подобається поведінка нашого гостя. Як ви гадаєте, що він забув зробити? ( – Привітатися.) То давайте навчимо Зайчика. Як це слід робити? ( – Доброго ранку! Добрий день! Доброго вечора! Будьте здорові!)

 

Зайчик. Вибачте! Я й справді забув привітатися. Доброго вам дня! Мене звуть Вухастик. А тепер я хочу познайомитися з кожним із вас.

 

Підходить до кожної дитини, торкається її, вона називає своє ім’я.

 

Вихователь. Зайчику-Вухастику, а чому ти такий заклопотаний? Кудись поспішаєш?

 

Зайчик. У мене сьогодні радісна подія – іменини. Стільки справ чекає! Боюся, не встигну всього зробити.

 

Вихователь. А що саме ти повинен зробити! Може тобі знадобиться наша допомога?

 

Зайчик. А хочу запросити на гостини звірят, які живуть у лісі, і приготуватися, щоб гарно зустріти їх.

 

Вихователь. Діти, допоможемо зайчикові? То йди до дому й готуйся до зустрічі, а ми знайдемо звірят і запросимо їх на твої іменини. Ну от, наш гість пішов до своєї хатку, і тепер ми повинні виконати свою обіцянку. Як же нам дізнатися, хто живе із зайчиком у лісі? Ось перед вами ялинка - веселинка. А що ви бачите на ній? (– Великі сніжинки.) ой, та вони не прості – з-під них виглядають чиїсь вуха.

 

Діти впізнають звірів, що заховалися на ялинці, називають їх.

 

Вихователь. Ми знайшли звірят, які живуть у лісі разом із Вухастиком. Але треба також віднайти їхні хатинки. Ану підійдімо до цього лісочка.

 

Проводиться дидактична вправа „Хто де живе?”: треба за картинками знайти хатинку кожного звіра й відповісти повним реченням: „Білочка живе в дуплі”, „Лисиця живе в норі у хащах”, „Заєць живе в кущах”.

 

Вихователь. А хто живе разом з Білочкою в одній хатинці? З Ведмедицею? З Вовчицею? (– Їхні дітки, дитинчата.)

 

Проводиться вправа „Хто в кого?”. Вихователь, роздавши дітям зображення диких тварин, пропонує дібрати пари «звір - дитинча» й правильно їх назвати: „У білочки малятко – білченя; у зайчихи – зайченя; у вовчиці – вовченя; у ведмедиці – ведмежа; у лисиці – лисеня”. Кожна дитина вправляється в утворенні іменників–назв дитинчат диких тварин.

 

Вихователь. Ви добре впоралися із завданням Вухастика: знайшли звірів у лісі, відшукали їхні хатинки, допомогли мамам знайти своїх малят. А хто пригадає, що повинні зробити звірята, адже Зайчик запросив їх до себе на іменини?( – Причепуритися.) От і гості почали чепуритися.

 

Проводиться хвилинка відпочинку. Вихователь промовляє потішку:

 

Хлюп, хлюп, водиченько,

 

Хлюп, хлюп на личенько,

 

І на рученьки, і на ніженьки

 

Хлюп, хлюп, хлюп!

 

Діти під час промовляння імітують дії звірят: миють вушка, лапки, животик, чистять шубку на спинці (качаються на килимку), розчісують хутро.

 

Вихователь. Ось якими чистими й гарненькими стали звірята! А тепер ми з вами вирушимо до лісу. Заплющить очі й уявіть: погожий день, світить ясне сонечко. Звірята побачили на галявині вужа з жовтими вушками й блискучою шкірою.

 

Діти промовляють чистомовку:

 

Жа-жа-жа – ми побачили вужа.

 

Жу-жу-жу – по галявині ходжу.

 

Жи-жи-жи – з нами гратися біжи.

 

Уж-уж-уж – лежить собі вуж.

 

Вихователь. Звірята вже готові йти на гостини до Вухастика. Скажіть, а що беруть із собою, коли йдуть на іменини? ( – Подарунки.) Наші звірята приготували подарунки Вухастикові, але налетів вітер-вітрище й розніс їх на шматочки. Друзі засмутилися – хіба ж годиться йти без гостинця! Тож давайте зберемо всі подарунки у кошик.

 

Проводиться дидактична вправа „Розрізні картинки”: діти складають з кількох частин картинки – ласощі для Вухастика, називають садовину та городину.

 

Вихователь. Молодці, добре допомогли звірятам. Тепер підійдіть до ялинки, виберіть собі маски, і ми всі гуртом підемо до Вухастика святкувати його іменини. (Вдягнувши маски, діти підходять до Зайчикової хатинки). Привітаємо іменинника, віддамо йому гостинці. А ще, Вухастику, послухай якого віршика дарують тобі діти.

 

Діти читають вірш В. Коменчук „Хліб від зайчика”:

 

Їздив заєць до млина,

 

П’ять пудів змолов зерна.

 

А зайчиха ніч не спала –

 

Паляниці випікала.

 

Рано вранці у хустинці

 

Понесли зайці гостинці:

 

Пташенятам і звірятам,

 

Хлопченятам і дівчатам.

 

Аж хрумтять окрайчики...

 

Добрий хліб від зайчика.

 

Зайчик. Дякую вам, любі друзі, за гостинці. А тепер прийміть і від мене ось ці ласощі.

 

Зайчик пригощає дітей цукерками, печивом, окрайчиками хліба, яблуками. Малі дякують і частуються

Перегляди: 11886

Login Form

БЕЗПЕЧНО ДЛЯ ДІТЕЙ