Ознайомлення з вишивкою

Категорія: Народні ремесла Опубліковано: Четвер, 26 липня 2007 Автор: Юлия

Мета: розкрити красу українських вишиванок, багатство їх кольорів, різноманітність орнаментів, їх видів і форм; збагатити знання про цей давній вид декоративно-прикладного мистецтва; познайоми­ти дітей зі звичаями та обрядами, пов'язаними з вишиванками.

 Обладнання: вишиті рушники, сорочки, серветки тощо.

 Підготовча робота: розгляд вишивок, вивчення пісень та віршів про рушник, бесіда з дітьми про символи та обереги нашого дому.

 
Хід заняття


Дітей запрошують у світлицю, прикрашену вишиваними виробами.

 

Вихователь промовляє слова із пісні:

З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитку брала.

 

Оголошення теми заняття та актуалізація знань дітей про вишиванки та мистецтво вишивання.

 

Розповідь педагога про мистецтво вишивання. Зосередження уваги на красі виробів, їх різнобарвності та різноманітності.

Прихід Берегині (хтось із дорослих).

— Я прийшла до вас, щоб вчилися берегти та любити рідну землю, природу, свої пісні. Принесла в дарунок цей вишитий рушник. Подивіться, як грає він барвами!..

 

Розгляд та опис рушника.

 

Знайомство зі знаками-символами, які дійшли до нас із давніх часів, коли люди навчилися створювати нескладні малюнки з умовних знаків.

Примітка. Педагог може використати уривки із книги В. Скуратівського «Берегиня», а також виготовлену заздалегідь таблицю умовних знаків-символів.

 

Розгляд оберегів і знаків-символів на рушнику. Відповіді на запитання про використання рушників у сучасному житті.

 

Розповідь вихователя (або Берегині) про звичаї, пов'язані з вишиванками.

— Кожна дівчина повинна була вміти прясти, шити, вишивати і про посаг собі дбати. Навіть прислів'я таке було: „Як не вміє дівка шити, прясти, вишивати, буде вік свій дівувати”. Тому змалечку дівчина привчалася до роботи. Довгими зимовими вечорами збиралися дівчата на вечорниці й обов'язково пряли або вишивали. При цьому ще й пісні співали, танцювали, просто розважались. Потім кращі вишиванки, сорочки, хусточки дарували хлопцям, які їм подобалися. Коли приходив час сватання, дівчина мусила старостів і молодого перев'язувати своїми рушниками на знак згоди.

— Молодята стають на рушничок вишиваний, який називають ще рушником щастя, бо дівчина чи її мати душу вкладали у вишивання, а обереги на ньому мали оберігати молодят від зла.

— А ще був звичай дарувати рушник на згадку, коли дорога людина вирушала в далеку путь. Такий рушник з оберегами мав теж берегти від злої долі та нагадувати про рідну домівку, про лагідні й добрі матусині руки.

 

Узагальнююча бесіда про вишиванки.

На закінчення звучить «Пісня про рушник» (сл. А.Малишка).

Перегляди: 8668

Login Form

БЕЗПЕЧНО ДЛЯ ДІТЕЙ